Джеремайя
Мікардо Рілас
Сильвіо
Еларія
Елрік
На світанку всі зібрались на пірсі і сіли на корабель Байди (торговець). За два дні мали б дістатись Вергласу. Байда впринципі мужик хороший, але не дозволяє пити на кораблі. Вночі на нас напали 3 (три) гарпії, від них ми з успіхом відбились, залутали 2 браслета по 40зл та й все на тому. Далі без пригод дістались до Вергласу, річці сплавились до міста (теж Верглас).
В місті дістались до таверни (назву не пам'ятаю, щось зв'язане з кістками), її власник Віктор Мілс (колекціонує ДУЖЕ багато кісток в таверні) прийняв нас за безкоштовно, оскільки ми були від Діда. За вечерею вдалось дізнатись, що років 400 тому назад відбулась масивна битва Азварії проти Хараду, де кожна сторона понесла великі втрати, Харад ніби переміг, а з тих, хто пережив те побоїще народилось нове поселення, яке виросло в Верглас.
Десь під кінець вечері в таверну прибігла місцева жриця Фріара Мвілівна Нел і почала жалітись на те, що з кладовища продовжують йти скелети. Після плідної розмови вдалось дізнатись, що скелети почали повставати і йти до міста десь тиждень тому, а ще отримали unrelated fact, що 250-300 років тому на острові був некромант, який займався чимсь подібним. Недовго думаючи ми пішли до кладовища, дорогою зустрівши пам'ятник Алавіну фон Морвальду (а також всім причетним до легендарної битви за острів Верглас), який в битві на Вергласі бився за Харад.
Прийшовши на кладовище ми помітили, що кілька могил було потривожено і в них не вистачало кісток. На кладовищі були розумні фунгуси, які тягнулися до нас і пробували атакувати. Ще з кладовища вели сліди, за котрими ми пішли і побачили скелетяного вершника не скелетяному коні (Алавін), прослідкували за ним назад до кладовища, там його вбили, поклали назад у могилу його кістки та кістки його коня, зрозуміли, що однієї кістки не вистачає.
Знайшли ще сліди, ними пройшли до каналізації, вилізли біля таверни, натиснули на Віктора, він сказав, що взяв кілька кісток, змусили його їх повернути (ще він заплатив нам за те, щоб ніхто з міста про це не дізнався). Ми повернули кістки, упокоїли невмерлих, повернулися на фестиваль, пропили цілий день, отримали нагороду від Фріари за допомогу зі скелетами і поїхали назад. Також голова міста (Драгонборн) подякував нам за все, сказав що дружба між нашими островами триває, а Віктор пообіцяв селити і годувати всіх з Каменя за безкоштовно.