Погрузившись на трохи пошарпане "Вкрадене щастя", авантюристи відправилася на острів нежиті Ейрсілан. Вже входячи на територію піратських вод, пригодники почали чути вистріли на захід від Черепашачого острову, тож щоб уникнути конфлікту, було прийнято наступне рішення: підплисти на максимально безпечну відстань до Ейрсілану (2 милі), висадитися та далі йти по воді під покровом path without trace, а корабель відправити перечекати суматоху на острів Тихого Пороху (найпівнічніший піратський).

Ще деякий час йшли перемовини, коли повернутися за авантюристами, але в результаті зійшлися на двох днях + з моряками лишився Манго. Також за ці дні моряки мали б організувати ремонт корабля, на що їм було видано гроші.

Отож Бальтазарчик помуркав ритуал ходіння по воді, і пригодники рушили до Ейрсілану. Башти з гарматами, які стояли у воді, їх не помітили, і до самого острову всі в безпеці дісталися з південно-західної сторони. Ще на березі Джеремайя і Бальтазар почули дивні звуки, і останній сходив на розвідку. Виявилося, що нежить теж полюбляє риболовлю в місцевій річці Ейр, однак у них рідко коли клює.

Рибалок лишили без руху і взяли курс на Сілан. Пробиралися через ліс та поля, ховаючись від випадкової нежитті, і в якийсь момент помітили конвой з чотирьох, вбраних в броню. Вони вели трьох рабів, і шлях їх закінчувався біля палей, на яких вже конали бідолаги. Порадавшись та оцінивши свої можливості, пригодники хоч і з каменем на душі, але вирішили не втручатися.

На підході до міста Марселін трохи розповіла про входи у нього та про те, яким воно колись було, однак ще біля стін з колючим дротом стало зрозуміло, що зараз там все інакше. Бальтазар відійшов попитатися у місцевої живності про околиці і розговорився з місцевими кішками-нежиттю. Вони розповіли, що всі тутешні коти — коти графині Люзанни, яка живе у своєму палаці (колишня ратуша) і всім тут заправляє. Далі за їжу вони показали прохід, і пригодники потрапили у місто.

Місто поділено на кілька секторів: в центрі — палац-ратуша; на півдні — рабський квартал; на півночі — майстерні; на сході — ринок; на заході — лікарні. Було вирішено зробити швидку розвідку на предмет того, що загалом тут відбувається, і Бальтазар подав ідею підчинити якусь нежить та у неї про все розпитати.

Нежить пішли ловити в районі майстерень. Підстерегли добряка, який після зміни вийшов покурити, напали-заламали його, вирубили, і котик в подобі шаблезубого тигра почав муркати ритуал підкорення.

Під час цього ритуалу він відчув та почув якийсь явний намір нападу на його дупцю, і виявилося, що це черговий невмерлий кіт, який до того ще й був невидимим, підкрався до його тилу. Кота Невидимчика заломали, зв'язали, кинули в мішок, потім в бочку, закрили бочку іншими бочками.. і пішли до майстерні підкореної нежиті-майстра Барні.

Далі почали розпитувати Барні про ситуацію на Ейрсілані.

Сілан — місто, в якому "виробляють" нежить. Саме сюди привозять рабів, вбивають їх в муках, а потім розбирають на "запчастини", з яких і "складають" нових невмерлих. Органи чи погані частини тіл продають на ринку; хороший "матеріал" їде до майстерень, в яких в три етапи збирають нежить. Барні працює на останній лінії і піднімає мертвих читанням спелскролів. Спелскроли йому приносять з палацу, пише їх сама Люзанна.

В лікарнях "лікують" нежить або за винятками деяких рабів. Там же з них викачують кров і продають її для різноманітних цілей Слугам Безодні. Високо ціниться незвична кров, наприклад, аасімарська. В рабському кварталі тимчасово тримають живих. В палац потрапити просто так не вийде — на вході стоїть охорона, яка навіть майстра Барні просто так не пропустить.

Також в районі майстерень є одна супер захищена: в ній проводять різноманітні експерименти над людьми та нежиттю.

Переночували авантюристи в коморі Барні. Зранку до нього мали прийти невмерлі і принести нові скроли, але замість них навідалася сторожа палацу — шукали Неведимчика, улюбленого кота Люзанни. Після того, як вони пішли, пригодники дружньо повернулися перевірити свою барикаду з бочок, в якій заключили кота — і звісно ж, він втік.

Думали-гадали і вирішили піднагадити Люзанні тим, що знищити запаси чорнил для написання спелскролів. З цією метою авантюристи пробралися на склад біля палацу, повбивали охоронців в ньому і забрали чорнила.

На цьому ця вилазка завершилася. Однак вона точно була не останньою.