Пригодники: Катсумі, Абель, Орсо, Вентомар, Аркей

Пригодники зібравши мінімально можливу команду моряків відправились на близький до нас острів Нірі.

При прибутті завдяки Абелю ми легко пройшли контроль документів.

Орсо:

Орсо та решта пригодників стояли на головній площі Нірі, обговорюючи, куди рушати далі. І саме в цей момент на краю зору Орсо помітив ельфа, що клеїть до стіни свіжий плакат. Той розгорнув його, і перше, що впало в очі, було обличчя Орсо та великий напис: «Розшукується. Нагорода: 800 золотих».

Ельф перевів погляд на самого Орсо. Потім назад на плакат.

Орсо прошепотів:

— Ой-йо-йой…

І стрімко натягнув берет, який йому дав Абель, шепочучи:

— Як же ти працюєш, маленький рятівнику… давай, будь ласка…

Ельф примружено повернув голову назад і побачив перед собою Джеремаю.

Повільно, дуже повільно перевів погляд на сусідній плакат: старіший, потемнілий, з портретом Джеремаї і підписом «Розшукується. Нагорода: 500 золотих».

З-під берета пролунало:

— Та чорт…

Ельф різко перевів погляд назад і тепер побачив Вільяма, який широко усміхався і, як годиться, віддавав йому честь блокнотом.

Ельф зупинився, думаючи, чи не збожеволів він, і повільно пішов геть без жодного слова.

Мовчанку порушив Абель:

— Гаразд… давайте в таверну. Можливо дізнаємося якісь новини.

Він обернувся і побачив Марселін, яка здивовано оглядала свої руки, кинула погляд у власне декольте, підняла очі на Абеля і сказала голосом Орсо:

— Друже… мені здається, ти використовував цей берет дуже... скучно. У нього явно більший потенціал.

Абель зробив глибокий вдих і сказав:

— Ти ж не збираєшся зараз, в тілі Марселін, чоловічим голосом хвалитися в таверні подвигами Орсо?..

Він кліпнув і перед ним уже стояв ще один Абель, який задоволено всміхався:

— Ні. Я буду, як бард, їх оспівувати.

Абель зробив довгу, дуже довгу паузу… Потім втомлено сказав:

— Ми не йдемо в таверну. Ми йдемо одразу в цирк.

Він розвернувся й рушив уперед.

Позаду нього вже швидко перебирав ногами Ранрок, бурмочучи:

— Добре. І заодно перевіримо, чи сплатили вони податок з продажу квитків.

Катсумі:

Після розпитування одного місцевого ельфа про цей цирк, ми зрештою дісталися вхідних воріт. Посеред них стояв чоловік, одягнений у костюм ведмедя, що незграбно роздавав рекламу цього шоу.

Ми трохи з ним потеревенили, та цей чоловік постійно падав на банановій шкірці, яка з’являлася ніби з повітря. Проте, коли Аркей спробував підняти його, я помітив певне здивування на обличчі від статури чоловіка… А на вході нам щось прошепотіла маленька дівчинка, але за мить вона зникла.

На ярмарку й справді було повно цікавих речей. Спершу ми заглянули до шатра місцевої гадалки. Як на мене, майже всі її слова були безглузді, моя доля й так ніколи не була сповнена чимось хорошим. Та ще й мене, пана Орсо та Аркея, вона назвала дурнями. Одним словом, неприємна леді. Це ще раз підтвердилося, коли вона спочатку повела якогось чоловіка до власника цирку на ім’я Мені, а пізніше заманила в середину шатра дитину.

За декілька кроків якийсь дивак у костюмі, чи то миші, чи то ще чогось чудернацького. Він запропонував нам зіграти в гру на ляпаси. Мене до такого не тягнуло, але Аркея і Вентомара це зацікавило, особливо після того, як він показав ті самі коробочки з солдатиками.
— Ну що ж, хо-хо, давайте по порядку, ставить два стільці на землю, думаю, я почну з ПРАВОЇ. (Чорний екран)

Скажу так: ці двоє були не в найкращому стані після цього. Гігантські рукавиці того божевільного, схоже, дещо вивернули їм щелепи. Сподіваюся, що це ненадовго.

У цей момент до нас знову заговорила та таємнича дівчинка… Знаєте, нам навіть пощастило: Вентомар за нею прослідкував. Але як, просто як вона його обдурила, просто показавши пальцем позаду нього? Вкотре розумію, що та ворожка все-таки помилилася з картами.

Після невеличкого змагання з поїдання пирогів, гри в наперстки та ще однієї появи тієї дівчинки, якій цього разу довелося якось ментально вплинути на нашого друга, щоб відволікти, ми вирішили відправити Вентомара в невидимості всередину шатра, на розвідку. Мабуть, тут і почалося найгірше…

Як розповість пізніше Вентомар він побачив, як той самий чоловік з перевернутою головою і гадалка поговорили між собою, що у них все менше і менше людей, а персонал набирати треба... Отож він піднявся на верх, а жінка повела малньку дівчинку до люку під ареною цирка.

Там була загадкова карусель. Як тільки дівчинка на неї зайшла карусель була активована гадалкою. Після шумів та диму, Вентомар побачив жахливе - те що було дівчинкою, стало істотою подібною на ящірку, тільки волосся на голові нагадувало, що це людина. І тут та жінка подивилась прямо в очі Вентомара. І його реакція дала нам зрозуміти, що все пішло не поплану.