Розділ I. На Винному Гусаку

На острові Ізабелла домовляємось за послуги корабля "Винний Гусак" на чолі з капітаном Уілом. Обіцяємо керівниці острова три тони кровоцвіту.

Пливучи, ми бачимо в небі — воронів-чайок. Від одного з моряків дізнаємось, що зак королеви Блібдулпупли. Вона застерігає нас від дороги вперед, адже далі буде буря. Мікардо танцює на кормі корабля і цим ритуалом втішає Королеву.

Також дорогою нам декілька разів трапляються торгові дельфіни. Вони в зубах нам приносять рибин, акул. Ми скидаємо їм сир, курок — і вони викидують нам рибу і акул на палубу.

Пливемо далі. На одному із островів, які ми пропливаємо, бачимо людину, яка нам махає і щось викрикує. Припливаємо ближче аж допоки не чуємо, що він кричить: "Рифи! Обережно, рифи!" Ми встигаємо вчасно викермувати, аби не пошкодити корабель. Чоловіка звати Кельч. Він прив'язаний ланцюгом із замком до пальми. Каже, що його попередній капітан тут залишив через його смішні жарти і погане почуття гумору попереднього капітана. Звільняємо його і беремо з собою. Він жартує про зношення з батьками Сильвіо і відразу ж закривається в бортовому туалеті для того, щоб не дати нікому іншому в нього сходити, і щоб його благали відкрити двері.

Допливаємо до архіпелагу.

На першому острові бачимо плантацію алое. Поселення називається Льєсада.

Цей острів під владою піратів. На ньому на плантації працюють раби. Рабів купують від 500 до 1000 золота за раба. Задумуємось, аби продати Кельча в рабство.

Розмовляємо з сеньйором Ов'єдою, той не знає як добратись до острова з кровоцвітом, але дуже рекламує нам алое, як незамінний лікувальний засіб на кожному кораблі, а також листки алое — як відмінний матеріял для міцних вітрил (схоже на брехню). Пропонує міняти алое на кровоцвіт.

Сильвіо вибиває двері в туалет корабля, витягує звідти Кельча і залишає на острові. Того ж відразу починають вовтузити острів'яни за його недолугі жарти.

Пливемо далі. Нам на очі трапляється акт запліднення самцем кракеном самки. Кракен виділяє із себе рідину — сперматофор, яка рухається в бік самки, а сам кракен покидає це місце. В цей час у нас була змога спробувати нишком набрати цей сперматофор із води у посудину, але ми, зваживши на ризики бійки з кракенами, вирішили цього не робити. Член екіпажу "Винного Гусака" переконував, що це чи не найдорожчий матеріял в Океанії.

Розділ II. Дерево за участь

Припливаємо на потрібний острів, на якому ростуть кровоцвітні дерева. На цьому ж острові живуть різнокольорові тифлінги. Бачимо, як вони складать зрубані стовбура дерева докупи в конуси.

У розмові з ними ми дізнаємось, що вони проводять ритуали. Сильвіо пропонує свої послуги молодого священнослужителя Амберлі для цього ритуалу. Це дуже зацікавлює тифлінгів. Вони кажуть, що в них на острові в дуже високу ціну стоять релігійні особи. За участь Сильвіо в ритуалі пропонують 20 тонн кривоцвіту. За участь інших експедиторів — по 10 тонн. Також кажуть, що готові міняти дерево на камінь.

Бораліус, Мікардо, Орсо і Сильвіо зацікавлюються, аби всім разом взяти участь. Про саму суть ритуалу деталей не розповідають. Кажуть, що дехто помирає під час ритуалу, а дехто виживає. Після цих слів лише в Сильвіо не зникає бажання спробувати себе, адже Богиня точно його захистить. Коли Сильвіо потискає руку Тифлінгу, Амберлі до нього говорить: "Ти мав виконати своє завдання. Ти мав іти на захід..."

Сидячи у таверні, ми розпитуємо про те, чи можна побачитись із кимось, хто вже пережив ритуал. Істоти кажуть, що це саме і є вони. Це тифлінги із рогами, крилами і хвостами. Вони вважаються більш поважанішою версією тифлінгів.

Через вікно таверни бачимо, що ведуть кількох істот в кайданках, двоє із них нам знайомі. Перший — торговець Байда. Другий — маг кобольдів із Тетрагольду — Тітіті.

Бораліус наводить телепатичний контакт з обома. Байда розповідає, що його друзів перебили пірати, а його взяли в полон. Тітіті каже, що на Тетрагольд напали пірати, інших кобольдів убили, а його викрали.

Ми домовляємось за викуп Байди і Тітіті по 5 тонн кривоцвіту кожен, залишаючись із десятьма тоннами.

Йдемо спати на корабель.

Розділ III. Пекло

Зранку починається ритуал. Сильвіо та інші полонені стають кожен на свій постамент. Сильвіо дають самому запалити іскру під собою. Він просить Амберлі дати іскру з кресала, вона на виходить. Коли він без прохання в Богині намагається це зробити — іскра виходить. Амберлі до нього мовить: "Як шкода..." Сильвіо відповідає: "Все буде гаразд, я стану лише сильнішим, аби тобі служити!"

Полум'я загоряється, розплавлює і спопеляє тіла Сильвіо та полонених. Їм усім надзвичайно боляче, але дуже спокійно. Божественний символ Амберлі забирає частину вогняної шкоди на себе, але не витримує і розколюється.

Сильвіо прокидається серед магми — у пеклі. Перед ним на троні — Диявол.

— Ти готовий укласти договір?

— Договір про що? Я служу Богині!

— Тоді я тобі дам час подумати.

Трон Диявола опускається в магму, і Сильвіо на рік залишається наодинці в пеклі. В перші дні, тижні і місяці він постійно молиться до Богині. Вона не відповідає. Сильвіо починає божеволіти.

Через рік Диявол повертається.

— То що, ти передумав?

— Що я маю зробити, щоб звідси вибратись? Я тут божеволію!

— Всього лиш стати моїм слугою.

— Але я не хочу тобі служити!

— То я тобі дам ще час подумати.

Трон Диявола знову опускається в магму, і Сильвіо знову залишається наодинці у пеклі.

Проходить рік. Ближче до кінця року Сильвіо викрикує до Богині: "Врятуй мене, чуєш? Чому я завжди повинен тобі безперечно служити, якщо ти зараз від мене відрікаєшся? Тоді я від тебе теж відрікаюсь!"

Трон Диявола знову підіймається з магми.

— На що мені потрібно погодитись?

На душі Сильвіо викреслюються умови контракту.

— Гаразд...

З цими словами шкіра відторгується від Сильвіо, і виростає нова. На голові виростають роги, зі спини — крила, з куприка — хвіст.

Розділ IV. Непроханий конвой

В цей час Бораліус, Мікардо і Орсо переконані, що Сильвіо вибрав шлях смерті. Пройшло пів години від ритуалу. Після завантаження кровоцвіту на "Винного Гусака" вони відчалюють від берега на Ізабеллу.

За декілька хвилин дуже незграбними змахами крил на корабель прилітає Сильвіо, але інший.

Компанія запитує Байду, що він готовий дати за свій відкуп. Той розповідає про скриню із золотом на одному із островів, що по дорозі. Ми прямуємо туди.

Нам на шляху трапляється корабель з чорним прапором, на ньому череп і кістки. Він зрівнюється із "Винним гусаком" і роблять попереджувальний вистріл. Сильвіо підлітає до корабля і дізнається, що вони хочуть порозмовляти.

Кораблем керує капітан Гектор Барабароса. Він розпитує про Скельник, про Барона Теодора, його плани, тип магії, яку той застосовував. Орсо намагається незрозуміло пояснити Барбаросі. Той бачить, що інформація його не задовольняє і каже нам, що проведе наш корабель до Каменю і відпустить лише коли дізнається те, що хоче.

Під покровом ночі та в конвої Гектора Барбароси по дорозі ми забираємо скриню Байди. В місячному сяйві видно, що весь капітан Гектор Барбароса — скелет, а його корабель — насправді старіший, аніж під денним світлом.