За закликом Марселін на пірсі зібралися Джеремайя, Валеріан та Мікардо. Біля корабля на них вже чекав молодий тифлінг, який вів бесіду з Реґнарою, і виявилося, що це новоприбулий пригодник Каель. Пізніше підійшла Марселін, і додала контексту пригоді.

Сьогоднішнє завдання було дуже простим. Восьминіжки Марселін розповіли, що в прибережних водах Каменю водяться страшні риби, які відлякують та пожирають підводну фауну. Деякі з них достатньо великі, щоб навіть розгромити корабель, інші мають довгі та гострі зуби, які легко прокусують плоть. Це і викликало занепокоєння, тож і було вирішено з ними розібратися.

Так як ризик підводної битви був достатньо високим, попередньо довелося забігти до Ерлунда за скроллом підводного дихання, і лише після того всі повантажилися на корабель.

Для ловлі великої риби потрібна велика наживка — так сказали восьминіжки, і кожному моряку це було відомо. Тож першими на розвідку спустилися Марселін і Джеремайя. Поки Марселін зі своїми маленькими помічниками оглядала глибину, Джеремайя (попередньо прив'язавшись до корабля мотузкою) справді почав виконувати роль наживки, яскраво світячись та активно рухаючись у воді.

І спрацювало. На Джеремайю напав велетенський скат, який випустив у певному широкому радіусі хмару з попелу та бруду. Це було сигналом для тих, хто лишився на кораблі, і з цього моменту почалася морська битва.

Навіть будучи осліпленими пилом, пригодники змогли нанести пару ударів скату, однак він виявився не єдиним їхнім ворогом — з глибин до них почав підніматися теж достатньо вражаючих розмірів кальмар, якого на себе взяла Марселін. Деякий час вона намагалася його відговорити від наміру з'їсти всіх присутніх, і за той час інші трохи розібралися зі скатом, однак все ж попалися в щупальця кальмара і далі почали навалювати вже йому.

Скат хоч і відірвався від пригодників, але свою сумну долю зустрів дуже швидко: довгі зубаті змієподібні риби в парі накинулися на нього і просто розірвали на шматки, вже почавши вишукувати наступну здобич. І найближчою до них стала Марселін, яку один з цих рифових жнеців затиснув у щелепі і почав розгризати.

Мікардо вчасно поспішив і витягнув Марселін з пащеки почвари, після чого безстрашно почав лізти в горлянку рибини і навалювати їй зсередини, поки інші різали її на рибні палички ззовні. Каель наніс нищівний останній удар рибині, розрубавши її навпіл — і ось голова Мікардо вигулькнула з тіла жнеця, поки ноги все ще знаходилися в ньому.

Але Мікардо не зупинився і продовжив лізти вперед, в пащеку наступної монстряки. Завдяки цьому вдалося швидко перемогти й останнього ворога, а кальмара зарізали в перервах між шинкуванням рифових жнеців. На цьому риболовля закінчилася, і зі здобиччю авантюристи повернулися на корабель.

Що дивно, протягом всієї цієї баталії зовсім неподалік риболовив якийсь старий дід, який, здається, взагалі не зважав на те, що відбувалося довкола. Пригодники перекинулися з ним кількома словами, і загалом дізналися, що він вважає себе найправнішим капітаном та рибалкою, а моряки про нього відгукувалися, як про дивака, який став ще дивнішим після того, як на пікніку вбили його кохану. На цьому і розійшлися та поплили до берега, а води навколо Каменя хоч і ненадовго, але стали спокійнішими.