На пригоді "Нічне клацання що не стихає" у Грівнелі ми знайшли тунель в закопаний храм. На поверхні спершу було видно тільки статую — яка складалась з різних архітектур. Зараз храм розкопали. Абель запрошує охочих приєднатися для дослідження. Дхарак, Сильвіо, Ранрок і Аркей виявились охочими.

Ми взяли кілька 2 катамарани і 6 моряків, щоб швидше приплисти. Це істотно прискорило нам дорогу.

Погода все ще холодна, але терпимо. Ми відпочивали, ловили рибку, а моряки гребли. Аж тут сталась зона бурі. Вітер сильнющий, шматки льоду б'ють в тіло. Ми розвернулись, і під магічними вітрами випливли з цього регіону. Випливаючи з нього побачили, як на нас сунув величезний айсберг. Він спокійно міг розчавити нас. Моряки кажуть, що такі зони це нормальне явище, і дивно що нам раніше не траплялись якісь бурі, і всі мандрівки були спокійними.

Ми припливли на Грівнел, де є кілька поламаних тинів - їхній майстер перейшов до нас, і тепер нікому ремонтувати тини. А також, нам напам'ятали, що ми обіцяли поставки каменю їм.

Пройшовши село, ми знайшли вхід в храм. Прохід вже розчищений, і можна насолодитись його красою. Спускаючись вниз ми бачимо прохід який складається з трьох культурних частин: ельфи, дворфи і драконіди. І в кінці нас чекала велика і дуже красива золота брама. Знадобились сили Сильвіо, Дхарака, Аркея і Ранрока щоб відкрити її.

На брамі, невідомою мовою напис:
"Найдорожча спочиває у тиші.
А тобі хто в думці зʼявивсь?
Ні лордів, ні богів це не обходить.
Залиш титул і славу перед брамою.
Найміцніший звʼязок — лиш один."

Ранрок помітив, що ззаду за нами слідкує якесь дзеркальце. Але як він вирішив дізнатись яка магія від нього йде - дзеркальце зникло.

Всередині відкрився вид на п'єдестал, де стоїть чорний блокнот, і розлом, як після удару великим каменем збоку. Але каменя нема. Сам же блокнот виглядає звичайним, хіба видно, що з нього вирвали багато сторінок.

Як тільки ми підійшли ближче до одного з проходів, то нам відкрився страж-драконід. Він не дуже зговорчивий: казав, щоб ми йшли звідси, від того що він охороняє. Ми спробували заговорити зуби, і Аркей би пройшов повз. Але як тільки ми спробували пройти, як в його руках з'явився молот і він ним вдарив. Ці молоти в нього постійно з'являлись і він кидав їх у нас/бив ними. Аркей і Дхарак аж відкинулись разок від цього. Але ми все-таки перемогли його. За цей час Абель дослідив вміст блокнота.

З зали йде 4 виходи. Ми прийшли з одної сторони. Ми пішли до того, що навпроти нас. Всередині залу, стіни вирізьблені, як хвилі. На підлозі синя мозаїка яка виглядає як хвилеподібно. Де-не-де руни які підсвічуються.

Також, бачимо білі статуї. Це статуя драконіда, який верхи на кальмарі. Драконід радіє, і розпростер рухи. В правій руці тримає золоту скрижаль, а в іншій виглдає, що має щось тримати, якусь палицю. А в стіні біля лівої руки отвір. Виглядає, що хтось почисти це ще до нашого приходу.

Наступний тунель більший, і весь барельєфах. На одному зображені кальмари/кракени які йдуть в дві сторони. В одну сторону йдуть без нічого, а в іншу мають в руках різні дорогоцінні речі.

Далі йде барельєф дворфів, які виглядають друїдами з камʼяними стафами.
Посередині проходу напис на тій же незрозумілій мові: «дружба народжується не з вигоди, а повтореної довіри, і ми її вкладали в кожну хвилю і скелю».

На підході до наступної кімнати напис: "Дружба народжується не з вигоди, а з повтореної довіри, і ми її вкладали у кожну хвилю і скелю"

Наступна кімната більше нагадує кузню: навколо вирізьблені інструменти, і елементи кузні. Навколо центру стоять білі диски виставлені в круг, і вбиті в підлогу. Біля одної стіни зображений дворф. Відчуваємо шо тут більш жарко.

Абель, Сильвіо і Дхарак попали під вплив магії: і на нас йшла лава, і дворф говорив, що гарна банька буде з цього. Якщо його похвалити, то він тебе відпустить. Після завершення ми почули в голові голос: "Ми ще не починали". Тоді як для Аркея і Ранрок нічого не помітили, звичайна кімната. На протилежній від дворфа стіні напис «Вони навчили мене сміятись, навіть коли було важко — і я навчився довіряти тим, чий дух твердий, як камінь.».

Після кузні нас зустріла ромбічна кімната. Це ідеальний ромб, і там повітря відчувається важчим. В центрі кожної стіни стоять воїни різних рас: дворф, ельф, драконороджений і драконід. В кожного великий щит і сокири. Якщо глянути вгору, то на висоті в 40 футів висить диск, який привʼязаний до стін.

Коли Око долітає до диска, то диски в статуях загоряються, і зʼявляються духовні істоти, з дисками.

Ми від гріха подалі пробуємо вийти. Але Дхарака схопили, і прийшлось битись. 4 рази Дхарак відкидався, і кожен раз його піднімали. Це був дуже довгий і виснажливий бій.

Перед виходом Ранрок дослідив що там нагорі є. Це підвішений п'єдестал з написом на барельєфі поруч: "Вибач, Сазіель...
Я не хотів порочити імʼя твоєї прекрасної матері.
Але Валезарія — не лише твоя Мати.
Ти сам знаєш, хто вона для Н нього.
Вибач, я не можу залишити її мощі тут.
Вибач, що мушу використати її... як... перевагу.
Вибач, друже."

На диску ж був зображений драконід, що тримає обома руками світлу корону, і схиляється перед жіночою постаттю в серпанковому одязі.

Виглядає, що хтось тут був давно, і щось забрав.

Після бою ми вже не мали сил йти десь далі, і вирішили повернутись на Камінь, від гріха подалі.