Піднімаючись по стежці, що вилась серед заростей пахучої зелені, видніється будинок на невеликому пагорбі.

Кам’яний фасад був світлим, майже світло-піщаним, на даху темна черепиця з м’яким нахилом. Еркери надавали будівлі легкого шарму. По стінах вилась виноградна лоза, вже з важкими листками, що ловлять промінчики дня.
На веранді, що огортала будинок, стояли дерев’яні крісла, а біля дверей - плетений кошик.

Відчувався спокійний затишок.