Марселін, Джеремайя, Валеріан та Ранрок відправилися в якості офіційної делегації на Сентрум, шукати визнання у містах, яким вже не одноразово допомагали. Дорога була недовгою та цікавою, бо кожен знайшов для себе діло.

Марселін знайомилася та забавлялася з Мес — мавпочкою-фамільяром Ранрока. Джеремайя займався риболовлею, і йому вдалося піймати рибу-меч. У інших же виходило погано, адже як не просто не клювало, так Мес розганяла всю живність.

На пірсі Флантару пригодників зустрів пан, який проводив облік всіх кораблів та їх екіпажу. Після довгого і детального допиту кожного, він нарешті пропустив делегацію в місто, яке під вечір тільки починало оживати. Так як бюрократичні установи повинні б працювати в певні години, колективно було вирішено трохи відпочити та розслабитися на ярмарку, а вже зранку рухатися в мерію.

Першим ділом, Джеремайя пішов шукати торговця рибою, щоб продати йому впольоване. Гарно наторгувавшись, Дж та Валеріан ще й накупили купонів на знижку в крамничці дружини продавця, яка займалася перлинками.

Далі Ранрок повів всіх до ятки з різноманітними сирами, де запропонував пану за прилавком оцінити та придбати ГІГА-сир Берика. Після обговорень вони зійшлися на тому, що можна було б налагодити постачання нашого сиру в цю ятку, але лише за умови наявності торгової печатки й визнання нашого острову. Покуштувавши добрий сир, пригодники рушили далі.

Наступну точку обрала Марселін, тож скоро всі на повні груди вдихнули аромат гарячого глінтвейну. Заклад, в який вони завітали, називався "Апельсинка". Ним заправляла пані Чана, яка готувала неймовірний апельсиновий і грейпфрутовий глінтвейн.

Марселін і Валеріан почали ним обпиватися. Дуже скоро кількість випитих Валеріаном кухлів почала досягати позначки десять, і поки він смакував, авантюристи знову опинилися на площі.

Ранрок, зацікавлений вічним вогнем в ліхтарях, зловив якогось перехожого і почав розпитувати його про тих, хто на острові міг би то зчаклувати. Перехожий більше вказував на азварійських магів, а ще в ході розмови промайнула думка, що після зведення статуї Ашкароту якось занадто швидко в місті з'явилися його послідовники.

Зрештою, Ранрок повернувся до своїх і попросив його підняти повище. Після чого голосно заявив, що від імені Каменю приносить вибачення за не надто гостинний прийом і пригощає всіх гарячих глінтвейном. Авантюристи трохи скинулися, і ось до пані Чани вже вишикувалась черга за напоями. Навіть Давін Сторвен, мер міста, оцінив цей жест та пообіцяв прийняти делегацію з Каменю завтра у себе в кабінеті.

Опісля всі трохи розійшлися по своїм справам. Ранрок ще випадково зустрівся зі служителем храму Ашкароту, драконідом, з яким трохи поговорив про магію та віру. Валеріан продовжував обпиватися. Марселін допомагала пані Чані. А Джеремайя тим часом рушив вглиб міста, тримаючи курс на 696.

Йому вдалося з'ясувати, що 696 вже прикрили, і прикрив ніхто інший, як мер Давін. Щодо Орвіна Траски — вже колишнього голови цього місця — то про нього стало чути рідше, хіба те, що той осів в "Три дев'ятки".

Далі Джеремайя рушив по своїм бізнес справам вже в "Три дев'ятки" і мав деякі приватні розмови.

В той же час, Марселін вже потрохи забирала кухлі з-під носа Валеріана і потягнула його в сауну — тверезіти. З ними пішла й Чана, яка люб'язно оплатила перебування в лазні як вдячність за її сьогоднішній прибуток, після чого дівчатка та хлопчики (до Валеріана приставили наглядача) розійшлися. Далі — чорний екран.

Переночували на кораблі. На ранок рушили в мерію, де мали вже серйозну дипломатичну розмову з Давіном Стореном. Він оцінив рівень підготовки та офіціозу, проте попросив про послугу, після виконання якої погодився підписати документ про визнання.

Мова йшла про Ґелвара Грома. Колись він був одним з опонентів Давіна в передвиборчій гонитві, проте зараз у них зберігалися нейтрально-ділові стосунки. Ґелвар мав поїхати в Евергольм, як офіційний посланець, та мав передати їхньому меру особливе кільце, що стало б символом прихильності та готовності працювати разом Флантару з Евергольмом.

Проте два тижні тому той зник. Давін стверджував, що Ґелвар виїхав з Флантару згідно дорученню, проте що з ним сталося далі — загадка. Тож мер просив дізнатися, що сталося з Ґелмаром та, за можливості, повернути його додому.

Також він дав скерування до ювеліра, який викував те кільце, адже воно було єдиною зачіпкою в пошуках. Ювелір мав би надати креслення.

Рушили до нього. Ювеліром виявилася пані, яка хоч і з підозрою, проте все ж показала креслення. Ранрок використав заклинання пошуку предметів, проте результату це дало жодного.

Потім рушили в сторону дороги з Флантару до Евергольму. Їхали на конях та оленях, тож за кілька годин вже й дісталися мосту з чорного каменю, який тепер з'єднував острів. На іншому краю помітили перевернуту карету, вирішили оглянути її, проте жодних слідів від неї чи до неї не помітили. З цікавого: верх карети, полотно, яке закривало її основну частину, мало круглу наскрізну дірку, не схожу на стрілу чи меч.

Марселін на Фаєноні вирішила трохи заглибитися в ліс, шукаючи сліди, аж тут в оленя прилетіла стріла. Всі одразу прийняли бойову стійку, проте то виявилися мисливці, які, за їхніми словами, живуть в цих лісах та полюють. Про карету чи постраждалих вони нічого не знали. Зрештою, лишивши їх, авантюристи поїхали далі в Евергольм.

Перед брамою в місті стояло двійко солдат. Вони нічого про посланця з Флантару не знали, однак покликали свого начальника офіцера. Той чітко заявив, що Ґелвар до них не приїхдив, хоч і справді був повинен. Пригодники вирішили перепитати про посланця ще в секретарки мера, тож за наводкою поїхали до неї додому.

Їм відкрила втомлена і роздратована жіночка, яка тільки підтвердила, що Ґелмара вони не дочекалися. Зрештою, делегація попросила записати їх на прийом до мера, й опісля розвернулися й рушили назад до Флантару.

Вже в місті переповіли меру все, що дізналися, й пообіцяли повернутися й допомогти. Джеремайя мав ще приватну розмову з Давіном, після чого пригодники ще трохи походили по ярмарку і погрузилися на корабель, додому.