Авантюрити:

• Каеларіс Світлочуб

• Джеремайя

• Булдимір

• Мохлик

• Ранрок

• Супутники: рудий кіт Тузік (Мохлика) та крилата мавпочка Мез (фамільяр Ранрока).

Зупинка на Флантарі — ордер та нова супутниця

Місія розпочалася як продовження Операції «Павутина». Мета — наздогнати Раміса Вендро, що викрав корабель, контрабанду та можливо єдинорога. Перед Ліорантом ми зробили зупинку на острові Флантар, де отримали офіційний ордер на арешт злочинця. Там же ми зустріли гоблінку Мохлик із її котом Тузіком. Її човен зник, і ми запропонували їй приєднатися до нас.

Наближення до Ліоранту та інцидент із Мез

Під час підплиття до Ліоранту Ранрок випустив Мез. Я помітив, що варта на вежі миттєво навела арбалети на мавпочку — місцеві аристократи патологічно не люблять літаючих істот. Я встиг попередити Ранрока, і він швидко сховав Мез, чим ми уникнули неприємностей.

Портовий контроль та маскування

У порту Ліоранту в нас перевірили документи. Оскільки у мене та Мохлик їх не було, довелося імпровізувати: я перетворився на мишу і заховався в рюкзак Джеремайї, а Мохлик прийняла подобу велетенської ведмедиці з котом Тузіком. Так ми пройшли митний контроль.

Ведмідь, ванна та ельф

Опинившись у місті, Мохлик у подобі ведмедиці відразу привернула увагу натовпу криками «Ведмідь! Ведмідь!». Це прикликало варту, від якої вона почала тікати і врешті видерлася по стіні на балкон другого поверху. Знайшовши відчинене вікно, вона заскочила у ванну до ельфа, який сидів там у масці. Мохлик почала купатися разом із ним, але коли занадто сильно пошкрябала йому спину, ельф зняв маску, зрозумів, що це не його дружина, а велетенський ведмідь із котом, і здійняв вереск. Весь мокрий, Мохлик вискочив назовні й нарешті перетворився на свою істинну подобу гобліна, щоб загубитися в натовпі.

Художник та ціна інформації

Ми знайшли вуличного художника Ілсара Ренна, який був дуже гоноровим і сидів на величезному стосі подушок (схоже, близько сотні). Він малював портрети й відмовлявся розголошувати інформацію про своїх клієнтів, зокрема про Раміса, який міг бути одним з них.
Коли Мохлик відволіклася, кіт Тузік напісяв на одну з подушок художника. Ілсар одразу її викинув. Периферійним зором я помітив, як із провулку до подушки почав тягнутися чоловік — я запідозрив, що це може бути прибиральник, і вирішив з ним поговорити. Він виявився не менш пихатим, ніж художник. В обмін на інформацію про єдинорога, цей прибиральник зажадав, щоб я визнав свою поразку перед його величністю і прихилився, створивши йому «сходинки». Він хотів перевірити, чи збігається колір дальніх куполів із його уявленням. Я переступив через гордість, зробив це, і він розповів, що він бачив як ніби то єдинорога завели в храм води біля одного з керуючих домів - Дому Кордеван.

Храм Амберлі та фінальна битва

Ми попрямували до храму. Територія навколо була порожньою, але біля одного з пустих басейнів я знайшов клаптики шерсті та гриви свого єдинорога, що стало остаточним підтвердженням його присутності. Храм був зачинений, але після молитви Ранрока до Амберлі брама відчинилася.

Всередині ми виявили близько 30 окультистів в однаковому одязі, які стояли в колі та проводили дивний ритуал. Ми спробували розвідати ситуацію, оглянувши храм, і в цей момент Ранрок телепатично попередив мене про психологічну атаку з боку одного з культистів. Я намагався вивідати інформацію про єдинорога, проте окультисти не давали чітких відповідей, натомість настирливо намагаючись завербувати мене до свого культу, постійно намагаючись торкнутися. Коли один із них, маючи безумний погляд, загнав мене в глухий кут, я зрозумів, що через мою необережність збовкнув зайву інформацію і ситуація стає критичною. Я перетворився на шаблезубого тигра і напав, розпочавши битву.

Поки я боровся, Джеремайя, Булдимір та Мохлик вийшли з глибини храму — вони знайшли інший вхід через приймальню, де виявили кадило. Булдимір і Мохлик одразу приєдналися до битви. Ранрок намагався дослідити магічне коло та суть ритуалу, тоді як Джеремайя захищався, намагаючись знешкоджувати окультистів нелетально.

Десь на середині бою, коли більше половини окультистів було знищено, до храму увірвалася міська варта, а з іншого боку з’явився сам Раміс Вендро. Джеремайя намагався пояснити, що ми не були ініціаторами нападу, і пред'явив документи на арешт Раміса за скоєні ним злочини. Проте присутність трупів місцевих жителів зробила нашу позицію хисткою. Нас (мене, Мохлик та Булдиміра) визнали небажаними і вигнали з острова. Джеремайя та Ранрок, які не чинили летальної шкоди, залишилися для подальшого з’ясування обставин, намагаючись усе ж дотиснути справу та заарештувати Раміса. Доля єдинорога наразі залишається невідомою.