Вільям, Марселін, Абель та Катсумі зібралися на пірсі, тримаючи курс на пошук дороги на Роук. За попередньою домовленністю, їх мав забрати корабель з Нірі, тож повантажившись на Ворона, мандрівники відправилися в путь.

На кораблі всі перевірили свої підробні паспорти, Абель, Вільям і Марселін поговорили про релігію та пошук правильного рішення в критичний момент, і вже за день їх корабель причалив до порту на Нірі.

На пірсі Марселін помітила невідомого ельфа, який стояв на даху будинку, а в його ногах повзала величезна товста змія. Дуже швидко він зник, а пригодники зійшли на землю. На пірсі було людно, тож ніхто не помітив, як біля Вільяма з'явилася тінь і зі словами "Тобі привіт від Іларіона" штрикнула його чимось гострим. Марселін полікувала Вільяма, тож вже остерігаючись, пригодники зійшли на борт "Росінанта".

На кораблі їх привітав капітан, попросив сильно не висовуватися та не заважати команді і запропонував зайняти каюти. Також повідомив, що за них поручився сам Гонд, який невдозі підійшов поговорити.

З його слів стало зрозуміло, що тепер він працює в торговій гільдії. Гонд цікавився, як там Орсо, і розповідав, як сильно чекає їхньої зустрічі. Катсумі, який намагався сховатися від нього, в результаті підчепився на портовий кран, лиш привертаючи до себе увагу, і Гонд подарував йому особливий погляд і вітання.

Зрештою, спустилися в каюти. Абель обрав собі окрему, а Марселін, Вільям і Катсумі вирішили ночувати разом і по черзі чергувати.

Абель, будучи під прикриттям, пішов до каюти Гонда і почав розпитувати його про Велику війну. Гонд розповів про те, як ельфи й драконіди спершу воювали на одній стороні, а потім останні зрадили інших. Як вдячність за екскурс в історію, Абель теж розповів Гонду про те, що Орсо мертвий, і ракурс помсти Гонда змістився на Вільяма та компанію.

Прозвучала обіцянка, що Вільям не допливе до Роуку. Абель, намагаючись врятувати ситуацію, також поділився інформацію про ключі до Серця Моря, і про те, в кого вони знаходяться. На цьому Гонд пообіцяв не чіпати авантюристів до Роуку, і вони розійшлися.

На другий день Вільям помітив на своїй подушці пил і відчув, що його м'язи як ніби кам'яніють. Це непокоїло, проте ніхто нічим зарадити не міг. Катсумі висловив бажаня вибачитися перед Гондом, і разом з Марселін пішов до його каюти. Гонд тільки посміявся, вигнав їх і кинув їм кільце, яке попросив передати "другу вашого ельфа".

Далі подорож проходила без пригод, за винятком того, що Вільям перетворювався в натурально кам'яну статую. Зрештою, "Росінант", поборовши вітри та бурі, причалив до Роуку, і пригодники зійшли на берег.

Серед натовпу вони помітили Соплю і зрештою, й Таріала. Потішилися зустрічі, краєм ока зауважили, що Гонд кудись зник, і почали розпитувати його, чи знає він когось, хто міг би допомогти Вільяму.

Таріал провів друзів до крамнички з різноманітним магічним причандаллям, який тримала добродушна баба Зельда. Розповіли ситуацію, і вона пообіцяла дати зілля, яке зніме ефект прокляття, якщо авантюристи приведуть до неї боржника гобліна Ба-Баха — аспіранта архімайстра перетворень.

Таріал провів їх до лабораторій, де часто ошивався Ба-Бах, але авантюримти трішки запізнилися, бо за ним вже прийшли інші колектори, які в результаті викинули його з вікна. Марселін піймала бідолагу, кинулася бігти, за нею почали гнатися ті самі колектори (з Торгової Гільдії), проте Вільям, Таріал та Абель заплутали сліди, і зрештою гоблін опинився в крамничці.

Баба Зельда, як і обіцяла, дала зілля Вільяму, і його було врятовано від закам'яніння. Ба-Бах же розповів, що чесно хотів повернути борг компасом, який вказує на Роук, проте загубив його в підземеллі, куди спустився накопати селітри. Чиркнув інструментами, і все підірвалося, тож довелося швидко тікати. Зрештою, сказав, що авантюристи можуть забирати його речі, якщо розберуться з боргом, і на тому й зішлися.

Ба-Бах також показав шлях до підземель, які виявилися закинутим храмом Огми — бога знань. На шляху пригодники оминули стража, зіткнулися зі старим другом Таріала, який звинуватив його в крадіжці, побачили, що Гонд прямує в сторону студентських гуртожитків, де жив Таріал із сестрою, але зрештою компанією Марселін-Вільям-Абель-Таріал дісталися до храму.

Храм був виконаний з білого мармуру, який вже значно потріскався. В кінці першого коридору стояла статуя Огми, в якій була виявлена скринька під срібними дзвіночками-сигналізацією. Скриньку забрали.

Один з проходів був завалений — скоріш за все, там і стався вибух — а ще один прохід вів до кімнати, на якій стояла чаша з вічним вогнем, а трохи далі там же були розташовані спальники та чиїсь речі.

Почулися голоси. Вільям і Марселін сховалися, а Абеля і Таріала застали ельфи-стражники в білих мантіях. Абель побачив видіння, після якого стражники прогнали обох ельфів геть.

Невдовзі компанія знову була в зборі, і вирішили розкопувати завал, шукаючи компас. Марселін прикликала Фаєнона, щоб той допоміг все розгребти, і в оленя вдалося, проте майже одразу з проходу на них напала незрозуміла істота з червоними очима.

Таріал крикнув, що то скоріш за все невдалий експеримент архімайстра перетворень, і що в істоти точно є слабке місце. Ним виявилося світло, тож в кінці кінців істоту перемогли, компас забрали, а разом з ним і підсвічники, які покрили борг Ба-Баха.

Вже сідаючи на "Росінанта", пригодники побачили, як чарівники з Роуку також вантажаться на кораблі і кудись пливуть. Зрештою, всі успішно повернулися додому, з Таріалом замість Катсумі.