На пристані перед Старим Вороном зібрались авантюристи, щоб відправитись на Афтію, знайти та повернути сендінг стоун, що був утрачений в бою з намісником Аларету, Валдаром. Серед них був Джеремайя, Валеріан, Бонтанус, Ранрок та Нетьяніс.

Подорож до Афтії минула без проблем. Ніхто навіть не молився богам на дорожку, але як підплили до острова, люди про них згадали. Ранрок залишив свого фамільяра на кораблі, сказав морякам плисти до найближчого безпечного острова на півдні і приплисти по нас, коли він відкличе фамільяра або надішле їм сендінг.

Ранрок начаклував нам Water Breathing і ми сіли на човник, щоб підплисти ближче до берега непоміченими, де всі помолились, після чого нас десантували під воду. Кожен по своєму, іноді оглядаючи дно ми без перешкод дісталися до Аларету під водою. Діставшись якоїсь укромної місцини, ми оглянули берег і між патрулями демонів прошмигнули до найближчого будинку, біля якого причаїлись.

Оглянувши вулицю, Бонтанус помітив безхатька, який сидів і жебракував біля будинку. Жебрак також помітив його і рукою підкликав до себе. Бонтанус, скрадаючись, підійшов до нього, дав йому кілька монет милостині та присів поговорити. Чоловік говорив майже не рухаючись і в обмін на інформацію про те, звідки Бонтанус і навіщо він сюди прибув, він розповів про місцезнаходження загиблих пригодників, про які дізнався нещодавно. Один, лускатий і з тифлінгськими рогами, Астер, був на півночі міста. Ще один на півдні, в замку, а третій нагорі.

Під час цієї розмови, Ранрок і Нетьяніс оглянули жебрака на предмет раси, поведінки та ілюзорності і зрозуміли, що насправді це була лише ілюзія, а не справжній жебрак, про що телепатично сказали Бонтанусу і він, підіймаючись, похлопав жебрака по плечу, а його рука пройшла скрізь. Після цього в голові Бонтануса прозвучав голос того, хто стояв за ілюзією, злегка невдовольнившись Бонтанусом він запросив його поговорити всередину, магічною рукою відкривши двері до будинку.

Зайшовши всередину, Бонтанус піднявся на другий поверх, де був драконід, який представився як Каелрин "Зелене Око". Також до розмови Бонтанус покликав Джеремайю. В ході розмови вони розповіли, що прибули з Каменя по тіла своїх загиблих товаришів, що Каелрин назвав достойним вчинком, а потім поділився інформацією про те, що в північному місті Афтії, Тридешмері, в саду його намісника є якийсь ельфійський цілющий артефакт, (можливо древній), за принесення якого він готовий відвалити нормальну кількість грошей. Також дізнались, що демони вбили багатьох Азварійських шпигунів на острові

Поки проводилися перемови, Ранрок і Нетьяніс помітили, що на одному з каменів сусіднього будинку намальовані якісь магічні символи. Підійшовши до них, вони перевірили, що ті не тригеряться на рух і визначили, що ці "пастки" спрацьовують від заклинання Misty Step.

Перегрупувавшись, група вирушила на північ, до тіла Астера, де мав знаходитися сендінг стоун. Прибувши до північної брами, вони побачили перед нею два похилені хрести, на одному з яких був розп'ятий дворф у азварійському вбранні. На другому ж хресті був розіп'ятий Астер, його голова лежала поруч, тіло давно знекровлене. Знявши обидва тіла, їх оглянули та не знайшли на Астері сендінг стоуна. Locate object показав, що сендінг стоуна поблизу немає.

Відправившись з тілами далі, ми пройшлись по місту, кілька разів кастуючи Locate Object, але всі спроби не закінчувались успіхом, окрім однієї. Вже будучи біля цитаделі, Locate Object показав, що сендінг стоун знаходиться південно-західніше. Пірнувши під воду, ми проплили повз печерку якихось тюленів, після чого заплили в ґрот. В ґроті ми пробували йти за слідом сендінг стоуна, але перед тим, як ми встигли піти далі в печеру, ми почули дзвін. Дзвін, який лунав ніби востаннє в нашому житті.

В печеру влетіло "щось" і напало на Бонтануса. Коли до нього дістався Валеріан зі світлом, всі побачили Сильвіо. Його тіло було спотворене, а замість його голови, з тіла росла демонічна. Ранрок зміг приспати його, після чого всі ми витягли у нього зброю з рук та зв'язали і закували в наручники. Промовивши прощальні слова, Валеріан проткнув його священним ударом і всі інші послідували за ним. Швидко і безболісно демона було вигнано з тіла Сильвіо і група готувалась відходити.

Коли з печери далі, яка вела в сторону замку Валдара, почулися кроки. Граційні, але важкі, вони цокали і наближались, аж доки до групи не вийшов... Орсо. Орсо із неприродньо великою, чорною-червоною рукою, рогами та оком Валдара. Він насміхнувся над Ранроком і запитав чи той привів йому нових жертв, як вони і домовлялись, на що другий поспішив втікти, як і всі інші. Але перед відходом Валеріан кинув йому у відповідь: "По тебе вже пливуть". На що той розсміявся і в стилі "Au Revoir, Shosanna" помахав нам вслід, перед тим як ми втікли.