Пошуки не дають великої кількості прямих згадок, але з розрізнених записів, приміток на полях і кількох старих збірок Нетьяніс вдається скласти загальну картину.

У більшості джерел водні геназі згадуються не як народ, що самостійно прибув у цей світ, а як ті, кого Істишія колись привів із Елементального Плану Води, аби вони допомагали тут у справах, пов’язаних із водою, течіями, берегами та присутністю водної стихії серед смертних. Втім, у тих самих текстах не раз підкреслюється, що ані сам Істишія, ані водні геназі ніколи не були цілеспрямованими та агресивно-активними. Їхня природа описується як відсторонена, спокійна й майже байдужа до дрібних справ смертних.

В одному з коментарів навіть зазначено, що коли Істишія чи пов’язані з ним сили мали якийсь поклик до дії, накази насамперед отримували водні елементалі, а не геназі. Через це самі геназі частіше лишалися осторонь великих звершень: вони жили власними громадами, зберігали свої звичаї, поклонялися Істишії, і загалом існували радше поруч із великою волею води, ніж як її знаряддя.

Найдивніше Нетьяніс знаходить не в хроніках, а в дуже давньому манускрипті, частина якого вже майже втратила читабельність. Текст подекуди розмитий, ніби сам пергамент колись довго пролежав у вогкості, а окремі слова переписувач позначив знаком сумніву. Саме там трапляється згадка про одне з давніх призначень водних геназі.

З цього уривка випливає, що їм належало утворювати комуни, триматися разом, поклонятися Істишії та, за потреби, підтримувати віру інших створінь, пов’язаних із водою. Але далі йде вже значно менш певний і куди більш тривожний фрагмент. У ньому натякається, що Істишія нібито очікував від таких спільнот чогось більшого: що з довгого, безперервного й цілковито відданого поклоніння водних геназі з часом можуть не просто народжуватись нові слуги стихії, а поставати меріди — могутні водні духи, рівні за величчю джинам.

Манускрипт, щоправда, не дає чіткої відповіді, яким саме чином це мало б статися. В одному місці вжито слово, яке можна зрозуміти як “народжуватись”, в іншому — радше як “утворюватись”, а ще в одному уривку сенс ближчий до “перетворюватись”. Через це навіть сам переписувач, схоже, не був певен, чи йдеться про буквальне народження нової істоти, про явлення меріда з води та молитви, чи про трансформацію когось із самих геназі.

У приписці на полях, зробленій значно пізнішою рукою, міститься коротке застереження:

Там, де вода збирає достатньо відданості, вона прагне форми, що здатна їй наказувати.

І нижче, майже стерто:

Не кожна комуна є домом. Деякі — колиска.