З копій тлумачень уривків Архіву Третього Собору, дата — невизначена.

«Після Великого Потопу та подій, що йому передували, божественна згода щодо морських шляхів була втрачена. Те, що колись вважалося спільною опікою над водами, розділилося на різні тлумачення обов’язку та відповідальності.

У працях пізніх теологів зазначається, що Троє з Четвірки визнали води Чорного Моря межею. Відтоді будь-яке втручання смертних у ці води вважалося недоречним, а прохання про благословення — такими, що не можуть бути почуті без порушення божественного порядку.

Водночас окремі джерела згадують, що Амберлі, богиня моря, не поділяє цього підходу. Вона не відмовляє тим, хто прагне перетнути заборонені води, і не закликає відвертатися від них. Чому — не зазначається.

Собори сходяться в одному: розбіжність ця не є ані війною, ані згодою. Вона — мовчазна. І саме тому жреці Трійки зобов’язані не приймати пожертви, пов’язані з експедиціями у Чорне Море, навіть якщо віра прохача щира.

Бо благословення, дароване всупереч божественним принципам, може принести більше лиха, ніж його відсутність».

Зі збережних копій матеріалу: «Збірник морських догматів», Другий Собор після Потопу

«Чорне Море є місцем стримування.

Ті з богів, що зберігають рівновагу світу: жодне благословення не має супроводжувати експедиції в ці води, аби не підживлювати людську зухвалість і не порушувати межі, встановлені після катастрофи.

Жертви, принесені з наміром вирушити у Чорне Море, не можуть бути прийняті без шкоди для порядку. Відмова — захист.

Лише ті, хто дотримується кордонів, можуть сподіватися на опіку Трійки».

Анонімний трактат, випадково знайдений серед портових навігаційних журналів

«Боги відвертаються від Чорного Моря задля рівноваги.

Та дивно, що одна з них не вважає цікавість смертних гріхом. У старих портових записах згадується, що Амберлі приймає жертви від тих, хто наважується йти туди, куди інші бояться навіть дивитись.

Якщо Чорне Море — лише межа, навіщо його так пильно стерегти мовчанням?

Можливо, справа не в небезпеці самих вод, а в тому, що деякі істини краще лишати втопленими».