Учасники: Марселін, Вільям, Абель, Кен'Ічі та Бонтанус

На пристані зібралося троє пригодників (Марселін, Вільям і Абель), та секретничали про якісь речі, пов'язані з Меглосом. Згодом до них прийшли Кен'Ічі з Бонтанусом, щоб приєднатись до подорожі. Long story short: після короткого обміну "люб'язностями" Кен'Ічі з Марселін, та дала йому ляпаса, він продовжив нависати і Вільям спробував штовхнути його за борт телекінезом, за що вже сам отримав ляпаса, а Саньочок вкусив Кен'Ічі за ногу що б той не ображай його друзів і теж отримав ляпаса від Кен'Ічі, після чого, Абель запропонував зв'язати його та викинути за борт в кайданах, щоб той втонув. Гостинність авантюристів Каменя - на лице.

Помолившись Панцуріелю і патрону Вільяма, ми вирушили на Кверансіс, куди дістались без проблем. При наближенні до острова стояв великий непроглядний туман, через який іноді проблискувало якесь світло (це бачив тільки Вільям). Трохи часу потому, наш корабель наткнувся на щось і всіх добряче струсонуло. Виявилось, що ми сіли на якесь мілководдя. Щойно ми спустились з корабля на косу, як у Вільяма почала боліти голова та він чув якийсь приглушений голос у голові. Але це припинилось, щойно ми зійшли на бруківку чи щось подібне.

Також, як тільки ми зійшли на вже якусь подобу острова, побачили поодаль якогось стариганя з лампою і дзеркальцем. Він помахав нам рукою, підкликаючи до себе, а коли ми підійшли, підніс нам дзеркальце до рота, щоб впевнитися, що ми дихаємо (що ми не невмерлі). Також шляхом розмови з ним вдалось дізнатись, що це вже і є острів Кверансіс, а з місяць тому неподалік тут сталася страшна трагедія: Маяк не працював і через це корабель, що пропливав повз, потрапив у катастрофу та втонув, після чого наглядач Маяка, який тоді був не на своєму посту, загинув. (Уточнити чи наклав на себе руки).

Також дізнались, що недавно на маяк недавно прибув новий наглядач, син колишнього (Меглос), а кілька днів тому на берег викинуло великого кита, після цих слів стариганя дуже сильно поплавило. Він залип і кілька секунд тупив погляд в нікуди, а потім поглянув на нас скляними очима і спитав де він. Ми запитали його чи пам'ятає він, що трапилось кілька секунд тому, на що він відповів заперечно. Здивовані таким несподіваним приступом деменції, ми спитали в нього що тут взагалі є у селі, а він порадив нам сходити до таверни, яка була і ратушею за сумісництвом.

Дорогою до таверни, ми помітили дітей, що бавились дерев'яною зброєю, яка час від часу виблискувала магією, схожою на ту, котрою смайтує Марселін. Це здалось їй чи то дивним чи то захопливим і вона ще трохи поспостерігала за ними. Потім ми таки дійшли до таверни, де проходила загальна молитва мешканців Панцуріелю. Вільям з Марселін підтримали молитву, а потім разом з Абелем замовили вино, зі слів імпровізованої голови острова та за сумісництвом хазяйки таверни - це було єдине, що виробляв острів, бо ріс у них тут тільки виноград.

Марселін, Вільям та Абель скуштували вино, після чого Вільям одразу відключився і шмякнувся на підлогу, а Марселін зловила кількасекундний ступор та чула якісь голоси. Абель ніяких ефектів вина не відчув. Марселін та Вільям швидко випили ще вина, після чого впали обидвоє, але цього разу отримали видіння, де сам Архікракен сказав, що "Вони знайшли серце" і що "не можна дозволити їм знищити серце". Після чого ми вирішили швидко рухатись до маяка, але місцеві жителі вирішили нам у цьому завадити, тому почалась погоня.

До самого маяка гнались за нами лише діти, але легше від цього не ставало. Пробігши через урвище, лісок і кілька блискавок, ми різними способами дістались до місця перед маяком, де вбили кількох невмерлих з мушкетами, які намагались перешкодити нашому потрапланню в маяк і одну зачаровану дитинку. Після цього ми дружно піднялись на маяк і побачили там Гертруду (Сестру Гам-Гама) та кількох невмерлих (+-5), які в момент, коли ми піднялись, завдали Меглосу смертельного удару і намагалися втікати.

Ми встигли вбити одного невмерлого, а після того, як Архікракен наказав Вільяму "Не залишати нікого в живих", коли він доторкнувся величезного висячого кристала, який висів і світився (це виявилось серце Архікракена) і побачив видіння, то вбили і Гертруду, але іншим вдалось втекти забравши з собою Меглоса, який був на межі смерті вже після того, хоч його і полікував Абель. Коли невмерлі стрибнули в воду, то поплили до свого кита, що нам вдалось відслідкувати завдяки Бонтанусу.

В той час наш корабель уже несло до нас морськими хвилями і ми швидко спустилися на нього й кинулись в погоню. Дали залп із пушок по киту, після чого з пащі кита 4 рази вистрелили по нам. Ми одразу почали тонути і всі хто міг - кинулись ремонтувати корабель, а кит занурився і почав пробувати нас протаранити. Після недовгого маневрування ми таки змогли стабілізувати корабель, але моряка дивним чином скинуло за борт, після чого ми кинулись за ним у воду рятувати, де Кен'Ічі та Бонтануса заковтнув кит. Після чого у воду стрибнули і інші.

В пащі кита був Гілка (ще один гоблін з клану Бобрів) та четверо невмерлих. Бонтанус, Кен'Ічі та Вільям з всіх сил відбивались від них всередині, поки Марселін прорубувала дірку в киті, щоб інші також змогли потрапити всередину. В ході бою Гілку було розірвано містичним зарядом, а також вбито інших невмерлих, а Меглоса знайшли мертвим, але встигли воскресити з допомогою свитку "Revivify". Кит потонув, а ми, похапавши все, що не було до нього прибите, виплили назовні та погрузились на корабель.

Це все були справи рук Слуг Безодні, які з невідомих причин хотіли воскресити і спотворити Архікракена, цей острів-коса частина його здоровенного щупальця (Місто буквально стоїть на його кінцівках), а гобліни чомусь їм у цьому допомагають.
Повернулись на Кверансіс, перепочили, частина острова почала рухатись і на кінчику здоровенного щупальця Вільям підібрав подарунок від Покровителя.