Учасники: Кен'Ічі, Вентомар, Ранрок, Мікардо.

Знайшовши в бібліотеці багато корисної інформації про загадковий острів Дунг-Рунг-Лунг ми вирушили на захід, до острова Лізардфолків, де зустрілись з їхнім ватажком Іваничем і розпитали його про проблему з невмерлими. З його слів невмерлі вже тривалий час пруть прямо із заходу невеликими групами по дну моря (і не дихають). Він відмовився платити нам чи ще щось в обмін на те, що ми зупинимо невмерлих, бо з його слів вони "і самі нормально справляються". Також він підписав договір про визнання незалежності острова Камінь.

Після цього ми поплили далі на захід вже у Чорне Море, перед цим провівши ритуал і попросивши захисту у Амберлі. Дорогою до острова нас почало наздоганяти якесь велетенське морське чудовисько, якого було видно за дуже багато миль, але шляхом безперервного руху впродовж 30 годин і виснаженням екіпажу, нам вдалось безпечно дістатися до острова Дунг-Рунг-Лунг та відірватись від чудовиська.

Вже діставшись до острова та розглянувши карту, вирішили висадитись біля Табору Правди та дослідити його. Табір виявився давно спустошеним і ще давніше закинутим, нам зовсім нічого не вдалось знайти у ньому, окрім пораненого птаха породи Axebeak, з яким поговорили Мікардо та Вентомар, дізнавшись, що на острові багато хижаків і таких, як ми, тільки смердючок (невмерлих) і вони десь +- на заході.

Потім ми помітили, що якісь гобліни (місцеві аборигени) підкрадаються до нашого човна і рвонули до них, встаючи у бойову стійку і готуючись захищатись. Але Ранрок вчасно зметикував телепатично зв'язатися із тою, хто виглядав, як їх лідер та переконав її, що ми, так само як і вони - вороги недихаючих (невмерлих) і ситуацію вдалось розрядити. Після цього вона розказала нам легенду про крокодила та людину, в котрій людина попросила крокодила перенести його через річку, яка кишіла крокодилами, бо сама людина її перепливати боялась, а потім крокодил вже попросив людину перенести її через своє королівство, бо той теж боявся.

Ватажок гоблінів сказала нам, що в храмі, який стоїть у Таборі Правди є древні скарби. Він являє собою велику статую крокодила, в якої під ногами є вхід всередину. Після тривалого міряння силою домовились, що гобліни сторожать вхід та наш човен поки ми заберемо скарби з храму.

Всередині храму спочатку є високий майже 90-градусний підйом, при проходженні котрого в підлозі може відкритись яма з вертикальними стінами, які почнуть звужувати, доки не стикнуться і можуть стиснути того, хто буде між ними. Наступна кімната являла собою коридор з купою пасток, які летять на вас зі всіх сторін, їх можна легко уникнути, якщо пройти через кімнату несучи когось, хто вдає з себе крокодила. Наступна кімната це 4х4 плитки, які також треба пройти несучи на собі когось, хто вдає крокодила. Йти треба наступним патерном (слідувати за голубими квадратиками)

В наступній кімнаті є висока колона з великими вузькими гвинтовими сходами, якими також треба пробиратися із "крокодилом" на плечах, хоча тут і потрібна дуже вправна акробатика.

Врешті-решт ми дістались через всі кімнати і пастки до кінця храму, забрали зверху колони вазу зі скарбами і повернулися до входу, де розділили награбоване із гоблінами, які розказали нам про нейтрально-дружніх Ґрунґів (інформація про них в розділі "о.Дунг-Рунг-Лунг") свій клан, вимерлий форт на півночі, досі присутнього Дракона-Черепаху в затоці Аремага та те, що недихаючих (невмерлих) насправді є дуже багато і вони пруть із західно-північного-заходу від Табору Правди та те, що нам самим з ними не впоратись, бо хоч ми й сильні, але їх там нескінченна кількість. Після розподілу скарбів та плідного обміну інформацією (вся нова інформація в розділі о.Дунг-Рунг-Лунг) ми повернулися назад на корабель з птахом, якого знайшли в таборі та поплили назад на Камінь.