Звільнення Аларета (неуспішне) — 16.12

Репорт сесії

Учасники

• Орсо фон Морвальд III

• Сильвіо Б’янкеті

• Астер Нічноцвіт

• Аркей Талар Лорійський I

• Ранрок

Пригода почалась досить весело. Ми взяли 8 моряків. Аркей взяв 2 селян, щоб бились з ним. Ранрок познайомився з Астером. Ми всі жартували, що Аркей не справжній король Афтії.

Першим ділом ми вирішили заплисти на Сентрум. Сильвіо казав, що хтось йому мав дати корабель. Ми приплили до Сентруму й побачили, що його повністю розрубала ущелина. Сильвіо сказав щось ельфійською, й почулися дзвоники з центру острова — туди, куди йде ущелина. Ми поплили туди, почавши переживати за наш корабель і за те, що там може бути битва, тож треба було йти обхідним шляхом. Тут Орсо сказав, що в нього є заклинання ходіння по воді: підемо прямо, і щоб Ранрок йому нагадав через годину. Ранроку не вийшло згадати, й ми всі почали тонути, але впорались і таки дійшли до центру.

У центрі ми побачили величезне озеро води. Ранрок відчув на дні якусь магію, і треба буде пірнати, щоб дослідити її. Раніше це було Зелене Серце: гора (вулкан) в центрі острова; ми там у пригоді раніше табір драконідів бачили, ще до того, як вони з’явились деінде. Потім на іншій пригоді ми бачили, що є невелика в острові тріщина на заході Сентруму, кілька метрів в довжину. Тепер є дві великі тріщини, які розділили острів на три сегменти, а зараз тут на місці вода.

Сильвіо ще раз сказав щось ельфійською, і ми побачили просто чоловіка з дзвіночком (Сильвіо побачив, що він на кораблі). Сильвіо підлетів до нього. Той сказав, що він є тут, бо він ближче до родини. Він не може покинути службу на кораблі, бо на ньому прокляття, і просить Сильвіо забрати прокляття — взявши дзвіночок і забравши прокляття. Ми всі разом пішли до місця, де команда перемогла капітана, що ненавидів ельфів. Там знайшли дзвіночок, і Сильвіо його забрав. Сильвіо хотів зразу його вдягнути, й Ранрок, не хочучи, але використав заклинання зняття прокляття, що ослабило трохи його силу. Сильвіо вдягнув колечко, і воно разом з мечем мали загадкову силу.

Задоволені, ми нарешті поплили до острова Афтія. Приплили ми біля міста Аларета збоку. Навколо літали демони, і не можна було залишатись на цьому місці надовго. Ми відправили корабель до сусіднього острову, залишили їм фамільяра Астера і сказали, що якщо фамільяр пропаде — то відпливати до місця зустрічі.

Ранрок був перший раз на острові. Добре, що Аркей знав якийсь прохід, і ми пробрались з іншого боку міста. Аркей протягом дороги розказував, що містом правлять демони і є намісник. Демони досить ворожі один до одного й часто не знаходяться один біля одного. Демони ходять по місту й просто без нічого можуть знищити будинок чи якусь людину. Тут є банди, які за взятки виводять людей з острову, й є люди, що служать демонам.

Ми добрались до якогось сарая. Там була вентиляційна шахта. Аркей за 10 золота попросив селян дістати звідти куб — вони дістали. Він рухається, але невідомо, що робить. Ранрок хотів подивитись, але Аркей залишив його собі. Збоку будівлі був вхід у підземний перехід, і його закривав камінь. Ранрок використав заклинання призиву магічного коня, і він поміг посунути брилу. Ми пробрались у тунель. Там у дорозі є роздоріжжя з трьома тунелями: наліво — тунель у замок, прямо — тунель у багатий район, направо — тунель у бідний район. Ми пішли прямо, натрапили на кам’яні двері — це ілюзія, і через неї можна пройти; за нею зразу є таємні двері. Там є одна гільдія, яка якраз промишляє різними справами. Вони впізнали Аркея, бо вони помогли один одному попереднього разу. Ми говорили, чи можуть вони помогти нам вбити намісника-демона, але вони сумнівались у нас. Орсо сказав, що ми легко розберемось, й дав їм примірник своїх пригод. Серед них була й старша жінка, скоріше обізнана у магії. Ранрок підійшов до неї й розпитався, що вона знає про намісника.

Вона сказала, що намісник раз на 3–4 дні проводить ритуал, і якраз до моменту проведення ритуалу він найслабший. На цей час це вже був другий день, і ми вирішили, що час нападати. Не знали чи варто робити перепочинок зраз. Ми намагались придумати ідеї, як краще підготуватись, зробити розвідку, але вирішили напряму нападати.

Ми пішли наліво від розвилки. Там були двері, й їх треба було відкрити — Ранрок зробив це магічним артефактом. Ми зайшли, піднялись і побачили кімнату вельможі. Обшукали її: у сейфі було пусто, по кімнаті знайшли якісь речі. І тут у цей час на нас напав демон — ми з ним легко розібрались. Зрозуміли, що палац трохи у іншому місці, перейшлись трохи й зайшли з парадного входу. Намагались зайти скритно, але демон нас помітив. Він виглядав як людина з дуже дивним оком і довгими руками.

З самого початку почалась словесна перепалка намісника й Аркея. Авантюристи казали, що легко розберуться з ними. Намісник виявився магом: він застосовував на нас заклинання вогняної кулі, вогняної стіни, вогняних стріл. Призвав його слуг, які могли давати осліплення при попаданні, й інших демонічних слуг, що володіли заклинанням розвіювання магії. Сам намісник також міг телепортуватись час від часу, і його важко було зловити на одному місці — доводилось бігати за ним постійно. У намісника була стійкість до вогняної й некротичної шкоди.

Бій був дуже важкий. Орсо бігав за намісником зі своїми магічними охоронцями. Аркей й Орсо надсилали на нього шквал атак. Астер багато лікував всіх і своїм заклинанням призиву астральної істоти наносив шкоду призваним ворогам і наміснику. Ранрок ховався по битві й підтримував своїми заклинаннями: надсилав сліпоту на намісника й використав заклинання, що призвало привида, який лякав прислужників демона. Але сили були нерівні. Намісник багато разів попадав заклинаннями вогняна куля по всіх нас, і в кінці він стояв над їх тілами. Ми намагались лікуватись, але вогняна стіна нас добила.

Він вирвав серце з грудей Аркея й роздавив його. У цей момент Ранрок витягує свої карти ілюзій й призиває ілюзію воїна, говорить, що це його козир, і пропонує демону відступити й залишити. Але демон не веде переговорів: знищує ілюзію й просто добиває решту людей. Він довго намагався пробитись через броню вмерлого Орсо й все таки добив його. Добив згорівшого Астера й добив Сильвіо. Наступним ходом він би добив Ранрока.

Ранрок, знесилений і без заклинань, в останній момент використав його вроджену щдібність: телепортувався за вікно й опинився за палацом. Там його знайшов інший демон. Ранрок використав зілля невидимості й втік від демона, знайшов наш корабель і відплив до Каменю.

Після бою Ранрок зрозумів, що ми скоріше всього не попали в останню фазу ритуалу коли він був найслабший - й це було важливою причиною чому нам не вдалось його перемогти.