Розділ I. Домовмося

Без проблем добираємось до Сентруму.

Марселін і Джеремайя ідуть до коваля забирати свої предмети, які вони отримують за підпискою. Сильвіо іде до власника казино "Три дев'ятки" (на ім'я Раміс) домовлятись про винагороду у разі успішного знищення серцеїдних істот. Нові пригодники Загара і Вентомар домовляються з мером Флантара Девіном Стореном про винагороду в тому ж випадку. Мер заохочує дві групи об'єднатись.

Дізнаємось, що після попередньої пригоди тіла вбитих істот посадили на палі на виході з міста у відлякувальних цілях, і нових нападів не було. Невідомо чи це через палі чи це через нашу діяльність.

Девін Сторен просить нас в майбутньому допомогти з пошуками зниклих без вісти у західних Руїнах.

Отримуємо допомогу торговця Ореліана, який везе нас на захищеному возі до центру острова — Зеленого Серця.

Розділ II. Зелене Серце

Підіймаємось на гору. Вона скеляста, але з трав'яним/моховим покриттям. Висота

— 1 миля. Бачимо, що вона в минулому — вулкан. Гора повністю порожниста всередині і має прохід із західного боку. Сильвіо збирає магічну траву.

Наші крики всередину викликають з порожнини гори вогняні постріли. За тим з гори виходять червоношкірі драконіди. Переконують, що істот, яких ми шукаємо, всередині гори немає. Тут ці драконіди є сторожами військового табору всередині гори. Невдовзі планують вирушати звідси, але не зізнаються куди. Зацікавлюються фактом, що на Камені побудовано Гавань, а також тим, що в нас є якась страшна істота в печері. Обіцяють обов'язково завітати на Камінь (звучить лячно для камінчан). Вірять в Амберлі.

Кажуть нам, що нам варто шукати істот в печерах біля Зеленого Серця.

Розділ III. В печері

Знаходимо потрібну печеру. У ній істота з лосячим лицем, що воскресла в минулій пригоді, дві допоміжних летючих істоти, а також абомінація жінки, що каже: "Я не заслужила на таке життя".

Вбиваємо лоселицу істоту, її помічників і абомінацію. Над лоселицою істотою з'являється дух (що і в попередній пригоді), який каже: "Ти ще не спокутував свої гріхи". Після цих слів, істота воскресає і тікає (маючи на собі мисливську мітку Сильвіо). Збираємо роги допоміжних істот, і прямуємо за відчуттям мисливської мітки і за слідами пір'я. Шлях веде нас до Евергольма — північного міста Сентруму.

Розділ IV. Евергольмський цвинтар

Евергольм — старе місто. Вмощене бруківкою, будинки кам'яні. Люди виглядають непривітно.

В Евергольмі фамільяр Джеремайї приводить нас до цвинтаря. Сторож цвинтаря розповідає нам історію, що вісім місяців тому в Евергольмі повісили жінку. Вона дізналась про зраду свого чоловіка і прокляла його за зраду — він і є тією лоселицою істотою, що від нас тікає. Нам стає зрозуміло, що вбивства повій у Флантарі і є частиною прокляття. Дізнаємось, що на цьому цвинтарі поширенні розкрадання гробниць. Дізнаємось, що в Б'янкеті (родина Сильвіо) є своє кладовище.

На цвинтарі говоримо з лоселицою істотою (проклятим чоловіком), співчуваємо йому. Дізнаємось, що прокляття можна зняти якщо отримати а) серце жінки, що прокляла; б) кров того, хто не зраджував і кого не зраджували; в) вогнем. Дізнаємось, що жінку звали Ері Ліса, і що її тілом відлякують напади істот на виході з міста — між Евергольмом і лісом.

Розділ V. Упокойся

На виході з міста знаходимо насаджену на кіль жінку (яка нанесла прокляття), дістаємо з неї її серце (світиться). В евергольмському соборі чотирьом богам у священника купуємо очищену численними ритуалами кров.

Проводимо ритуал зняття прокляття. Читаємо молитви. Обливаємо серце зрадженої жінки кров'ю невинного. Матеріалізується сама жінка. Починається бій. Перемагаємо. На цвинтарі бачимо, що істота (її чоловік-зрадник) лежить мертва. Прокляття знято.